Вікторія Павленко — переселенка з Донеччини. Сьогодні вона мешкає у Поромівській громаді та очолює Територіальний центр соціального обслуговування в Нововолинську. Її історія — про втрати, силу духу та нове життя.
«Я народилася в Донецькій області, Покровський район. До повномасштабного вторгнення ми жили в Новогродівці. Коли почалися активні бойові дії та обстріли, ми з чоловіком і донькою були змушені виїхати в Добропілля. Син на той момент уже навчався в Дніпрі», — розповідає Вікторія.
Спершу родині вдалося знайти тимчасове житло:
«Ми жили у квартирі, яку нам безкоштовно надали знайомі. Платили лише за комунальні послуги. Але згодом обстріли дісталися і туди — були руйнування, зокрема й на підприємстві, де працював мій чоловік. Ми знову змушені були переїжджати».
Жахливі новини з рідного міста остаточно підтвердили, що залишатися небезпечно:
«У Новогродівку прилетіло поруч із нашим новим будинком. Загинули люди — цілі родини. Ми вирішили не ризикувати життям — ані своїм, ані дітей — і остаточно евакуювалися. Наша квартира зруйнована, будинок батьків — теж. А та територія вже під окупацією».
Вікторія додає:
«Нас розкидало по різних куточках України: хтось у Дніпропетровській області, хтось у Вінницькій. Моя мама — за кордоном. Бачимося рідко, але телефонуємо щодня».
Попри важкі переживання, Вікторія не здалася:
«Треба якось рухатись далі, збиратися, починати нове. У себе вдома я працювала фахівчинею із соціальної роботи, допомагала людям у складних життєвих обставинах. І зараз продовжую це робити — вже в Нововолинську, де очолюю Територіальний центр соціального обслуговування».
Після переїзду, зізнається жінка, їй стало морально легше. Навіть після втрати будинку родина намагається зберігати звичний ритм життя:
«На Донеччині ми мали своє господарство — і тут продовжуємо. З дому встигли взяти небагато: ікону, чашки та вишиту подушку, яку мені подарували».
Вікторія зазначає:
«Я не можу сказати, що на 100% готова повернутися в Донецьку область. Занадто багато болю і втрат. Але частина мене залишилася там назавжди».
У сюжеті Суспільного — історія Вікторії Павленко: про вибір, втрати та відновлення гідного життя після війни.
